— О, у Звенигори родич об'явився! А ти його хіба не знаєш, хлопче, нашого Звенигори? Він тут, між нами... — Ні, не знаю... Маю тільки щось йому передати... Арсен виступив наперед. Подряпину на руці він уже встиг залити горілкою і притрусити порохом. Поверх малинового жупана на ньому наопашки був накинутий кожух, помережений красивим шитвом. Але і жупан, і кожух у багатьох місцях полатані, мабуть, не в одного хазяїна побували, поки, нарешті, потрапили до козака. — Що ж ти маєш передати мені, хлопче?…
Книги из серии "Таємний посол"
Малик Владимир Кириллович-
-
Над майданом запала тиша. — Побий мене грім, не впізнає, старий хрін! — Метелиця ударив кобзаря рукою по плечу. — Метелиці не впізнає! Та чи видано таке?.. Мабуть, добре ж, братику, забили тобі баки прокляті нехристи! — Метелиця! — Кобзар широко розкинув руки. — Корнію! Побратиме дорогий! Який я щасливий, що першим зустрів тебе! — Вони обнялися. А збоку вже тиснулись інші старі козаки. Сом з одних обіймів переходив до інших. Виявилося, що багато хто пам’ятає його. — Ну, як же ти! —…
-
Звенигориха розчулилася, змахнула з ока сльозу. — Спасибі вам, добрий чоловіче, за гарні слова. Сідайте, прошу вас! — Ай справді, пора юж сідати до столу, — заметушився Спихальський, на свій лад зрозумівши слова старої. — Бо наші гості, гадаю я, так зголодніли в дорозі, як хорти після полювання! Поки готувалися до вечері, дід Онопрій попорав коней. За всі роки, відколи сім’я Звенигор, рятуючись від турецько–татарської навали, перебралася з рідного Кам’янця на Лівобережжя, мабуть, не було…
-
Звенигора нахилився, прошепотів: – Друзі, нагода для втечі може трапитися не скоро. Але ми маємо бути готові до неї. Що я маю на увазі? Ми повинні таємно перетерти ланцюг, щоб у слушну хвилину розірвати його і покинути судно чи вступити в боротьбу з турками. Це єдина наша надія, єдиний шлях до волі! І Роман, і Спихальський схопили Звенигору за руки. – Як, Арсене? Ти маєш якесь причандалля? – Ні, друзі, ніякого причандалля я не маю… Але наше терпіння і залізо переїсть! Будемо терти одну ланку…
Популярные книги
Пролог Настольная лампа замерцала, когда хлопнула дверь. Заспанные люди вздрогнули и посмотрели на прибывшего. Последнего из собравшихся, но не по значению. Благодаря…
Глава 1 Небо только начало светлеть, а наши лодки уже активно возили людей на другую сторону реки. Такого массового паломничества в дикие земли не было никогда. Все…
Глава 1 Над бушующими волнами Северного моря, прямо посреди грозовых туч, что были подобны тяжёлой, свинцовой крышке гроба, накрывшей всё сущее до самого горизонта, парил…
Глава 1 Не только я готовился к операции. Ещё с ночи люди под руководством Виктора Харитоновича забрали три манка и ушли в дикие земли. Точнее, сначала они с комфортом…
Глава 1 Наступило время тяжкое для каждого Человека Виден уж закат Расы Человеческой, что не смогла остановить Врага во второй раз Ибо, сделано было ошибок…
Глава 1 Малый эсминец «Гремящий» шёл через гиперпространство прочь от туранской границы. Обратно к Новой Москве, вглубь Империи, подальше от опасностей фронтира. Ремонтные…
Глава 1 Часть XVIII . Новые союзники и враги В камине трещали поленья, а мы с императором продолжали вкушать яства, украдкой косясь друг на друга, будто соревновались…
Глава 1 Никогда бы не подумал, что снова придётся это пережить. Но имеем что имеем. — У неё схватки! Быстрее в родильную! Где доктор?! — Дыши дорогая, дыши! Терпи!…
Глава 1 — Позаботьтесь обо мне, Кацураги-сан! — поклонился мне Кондо Кагари. Кондо сказал стандартную японскую фразу при знакомстве с наставником. Вся эта ситуация…
Глава 1 Российская Империя. Владения рода Макаровых. Сегодня драка с гвардейцами рода Макаровых в мои планы не входила. Сегодня я хотел показать ему, что с лёгкостью…
Глава 1 Арина — Господи, зачем я так напилась? — стонет Рита, наклонившись над унитазом и придерживая рукой волосы. — Тебе потом должно стать лучше, — остаюсь…
Глава 1 — Мистер Гарсия, это специальный агент ФБР Мэллоун, — голос, усиленный мегафоном, звенел в голове. — Нам надо поговорить. Возьмите трубку. И тут же мерзко и…
Глава 1 Хранилище вещественных доказательств в северном отделении имперской полиции города Хабаровск Пользователь в опасности. Инициация чрезвычайного протокола.…
Глава 1 Момент забытья оказался недолгим — пять, может быть, десять секунд, когда я не контролировал ситуацию вокруг. За это время офицер гвардии успел подойти ближе и…