Книги из серии "Приватна колекція"

• 

  Синє яблуко для Ілонки [Новели та повість]

  Пономаренко Любов

  Приватна колекція #0

  Проза: современная проза.

  0

  • 1

  Молодий священик не переймався такими дрібницями — він їхав у східняки, їхав у село, до якого не рипались автобуси, він мав підняти напівзруйнований храм і повернути людей до Бога. Чи кожна дівчина піде на таке? Ольгунці ж минуло шістнадцять, і вона була п’ятою дочкою. Отець добре все обміркував, передумав кожну сім’ю — ні, Ольгунька підходила найбільше. А ще, коли він зайшов до її хати, завів мову про одруження, руда нишпірка вскочила з веранди і, перебивши на півслові, закричала: — Я згодна,…

• 

  Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]

  Яценко Петро

  Приватна колекція #0

  Проза: современная проза.

  0

  • 9

  — Цікаво, якби ти мав їду десь інде, ти би не приходив до мене? — кіт косив оком, старанно розжовуючи тягучу печінку, і мовчав. — Ну, кажуть, що ви, коти, прив’язані до помешкання, — провадила далі Мар’яна. — Ти б мене тут терпів, коли б я тебе не годувала?.. Не дочекавшись відповіді, вона відповідала сама: — Я знаю. Я б не змогла тебе не покормити. Ти б дістав своїм нявкотом… А якби я не мала… не мала сама нічого їсти? Що б ти тоді робив, га?.. — одного разу…

• 

  Манускрипт з вулиці Руської

  Іваничук Роман Іванович

  Приватна колекція #0

  Проза: историческая проза.

  0

  • 2

  — Страхи на ляхи, гурра на мазура... — пробурмотів поет Шимон Шимонович; він сидів поруч з архієпископом Соліковським і, забувши, що його можуть почути, шепотів, поволі добираючи слова: — За ойчизну, любі діти, під благі намети... не беріть з собою ліжок, у полі спатимете... килими залиште дома — вкриєтесь щитами... не беріть з собою їсти... землі наїстеся... Архієпископ повернувся до поета всім тілом, гострими очицями увіп'явся в його губи, які шепотіли слова вірша, він уловив зміст і своїм вухам…

• 

  Дрозофіла над томом Канта [Роман]

  Дністровий Анатолій

  Приватна колекція #0

  Проза: современная проза.

  0

  • 5

  У такі повільні вечори, коли повітря пахне пізнім літом і першою осінньою прохолодою, люблю спостерігати за поодиноким шумом самотнього тролейбуса або таксі, що прямує вбік «Либідської» чи у протилежний — до Виставкового центру. Найприємніші миті — на балконі, коли сам на сам із вечірнім повітрям, коли відчуваєш його порухи, відчуваєш його безмежність, яку неможливо охопити поглядом. У такі хвилини я заспокоююсь, ніби перед тим робив копітку, зосереджену роботу. Якби за останні кілька місяців відбулися…

• 

  Відчинення вертепу. Поезії з України: Друга збірка поезій

  Калинець Ігор

  Приватна колекція #0

  Поэзия: поэзия.

  0

  • 0

  …Плекаймо плідно кіз, глядім гладких корів, про їхні дбаймо живодайні вим’я й вола. На нашім небі нам завісив статку ріг якийсь козячий бог — волососяйний Волос. Вже й сам Перун по стількосот роках моцарського метання берла блискавиці вергає днесь літеплі стріли молока з дійних дійок у духом’ян дійниці. Видавалося б, що тут маємо повнозвучний відгомін з київських неокласиків. Нагадується Рильський і Зеров з безпосереднім вичуттям природи й українського побуту. Певно, поетичні…

• 

  Мисливці на снігу. Вірші і поеми

  Москалець Костянтин

  Приватна колекція #0

  Поэзия: поэзия.

  0

  • 1

  VI. Апокаліпсис Потай зривається листя — канони велять, — кривди у тому не бачить, ні свята; ти не повернешся — біле, вогнисте, вузлисте, ти не пригорнешся. Падають зерна. Канон. Дай мені шибку, туманна і зимна князівно, наймані гратимуть гірше, хай грають свої, хай у кімнаті знайдеться остання пташина — я попрощаюся з нею. Вона полетить. Ви голосніше, білі священики, ви голосніше, юж дотлівають маєтки, лиш шибка оця в пальцях князівни ніжнішає вищістю…