За рибу в Северина Романовича Жмудя можна було одержати і хліба, і крупи, і гасу. Северин Романович мав добрих коней і возив рибу на базар до міста, за рибу й вибудував чепурний будинок під бляхою відразу коло церкви — єдиний під бляхою в Острожанах. Навіть церковні бані тут були тесові, і цей ясно-зелений дах височів над солом'яними чорними шапками інших острожанських хат гордовито й незалежно. Розбитий піщаний путівець веде від озера до лісу попід Жмудевою хатою. Северин Романович єдиний…
Книги из серии "Пригоди. Фантастика"
Самбук Ростислав Феодосьевич-
-
Всю її розповідь я записав на свій кишеньковий магнітофон, намагаючись робити це непомітно. Коли трохи попрактикуєшся, можна користуватися цим маленьким пристроєм, не виймаючи його з кишені. — Або візьміть історію з Роббі, — провадила вона далі. — Я ніколи не знала його. Він був демонтований як безнадійно застарілий за рік до початку моєї роботи в компанії. Але я бачила маленьку дівчинку в музеї… Вона замовкла. Мовчав і я, щоб не заважати її затуманеному погляду, її очам заглибитися в минуле.…
-
Та й тепер здалося, що заговорили привиди. Але то пустували чотириногі витівниці. — От тобі й маєш! — ледве стримував я сміх. — Дивно, що ти, Альфреде, не впізнаєш своєї рідні. — Т-ти г-гадаєш — то кричать мавпи? — незважаючи на вражене самолюбство — я ж бо його назвав мавпячим родичем! — звернувся до мене Заєць. — А хто ж іще, крім них, може так галасувати! — От прокляті! — вилаявсь геолог і щодуху гукнув: — Чао, Чао! Де ти? Іноземним вітанням «чао», тобто «салют», американські лікарі-експериментатори…
-
— Еввіва каудільйо! — Слава Фернандесу! — Хай живе великий Фернандес! Словом, усе відбувалося, як і завжди під час парадів, за заведеним раз і назавжди суворим порядком, який затискував найменший прояв живої думки, живих почуттів, замінюючи їх завченими вітаннями і славослів’ям. Пройшла вже піхота, слідом за нею завзято прогарцювала кавалерія, рушили, нарешті, механізовані частини — самохідні гармати і танки. Репродуктори, що весь час вихваляли фалангістські військові частини, аж захлиналися…
-
— Хай би ви пощезли… — з ненавистю погрозив їм кулаком Борис. Він погано спав уночі, його пригнічувало безглузде становище, в якому вони мимоволі опинилися. — Треба пробитися до ракети у будь-який спосіб! — жорстко сказав Григорій. У нього настрій був не кращий, але він стримувався, намагаючись не розкисати. — Як пробитися?.. — запитав Борис. Григорій зняв з себе оранжевий светр. Це був гарний светр, вив’язаний із товстих ниток. — Тримай! — простягнув Борисові й, холоднокровно надрізаючи тканину,…
-
Тож учені вирішили: планету не чіпати, а створити довкола неї сонцезахисний екран. Прикрити наче парасолькою, що відбивала б майже все інфрачервоне проміння, поки планета охолоне до потрібної температури. Зараз, коли подивитися на Венеру в телескоп, «парасолька» ота відразу ж впадає в око. Сяє, мов розплавлене срібло. А потім заходилися коло вуглецю: прямо в атмосферу висіяли спеціальні бактерії, які жадібно поглинали вуглець, виділяючи кисень. Кожна бактерія, розмножуючись, ділилася щосекунди…
-
— Відповіді згаданого вами енциклопедичного зведення щодо будови тіл викликають сумнів. — Зухвалі твої слова, юначе! Сумнів — перша виразка єретичної прокази, якою не повинен заразитися жоден вихованець колежу де Бове. — Колеж учить пізнання, і я, як можу, ваше преподобіє, прагну його помножити. — Рух неподільних частинок у просторі! — обурено вигукнув абат і враз єхидно запитав: — Що ж ти розумієш під простором, читаючи Демокріта? — Я уявляю простір як порожнечу довкола. Гранже у відчаї схопився…
-
— Пакунок? Від кого? — здивувався Кравченко. — Брайтон. Якийсь Брайтон. Спершу він хотів було з вами зустрітися, але, певно, обставини змінилися, бо кудись заспішив. Оце й усе, що мені відомо. — Гаразд. Накажіть, щоб мені принесли цей пакунок. Кравченко саме перевдягався, щоб за півгодини встигнути приєднатися до екскурсії у Вестмінстерське абатство, подивитися дорогоцінності британської корони в Тауері, королівських гвардійців. Одне слово, програма знайомства із столицею туманного Альбіону обіцяла…
-
Чорний центуріанин стояв незворушно, ніби висічений з граніту, потім зробив кілька кроків назад, злився з натовпом. Астрагал з Остудою чекали, що ж буде далі, та минали години, ніхто не виходив з гурту. Аж нарешті знову з’явився центуріанин в чорному. — Немає на світі брехні більшої за ваші відповіді, — переклав Джин. — Ви хочете обдурити нас, та не вийде. Важко приховати своє справжнє обличчя. Підступний план Мейбомія провалився. Центуріани підкотили якийсь пристрій, і за кілька хвилин на корабель…
-
Коли господар повернувся до лабораторії, гість дивився на годинник. — О, я й не туди, що забрав у вас цілу годину! — промовив він. — Уже без дванадцяти четверта. А я мав піти звідси о пів на четверту… Але ж у вас так цікаво! Ні, я не маю права затримуватись більше жодної хвилини, тут нічого й казати. О четвертій у мене зустріч. Він почав прощатися, раз у раз дякуючи. Бактеріолог провів його до дверей, а тоді, глибоко замислившись, рушив коридором до себе в лабораторію. Він міркував про те, хто…
-
Край наш колись Диким полем звався. Навперейми з вітрами гасали там половецькі коні та об щити нападників брязкали мечі нескорених прадідів. Від тієї спорохнявілої давнини кам'яні скіфські баби залишилися. Стоять обіч дороги, схрестивши на животі руки, посивілими очима вдивляються в прозоре степове марево. Ніби когось виглядають із походу. Щовесни, кинуте дбайливими руками, зерно лягає в пухкий чорнозем. Напившись дощів, колоситься нива. Моє перше, заповітне море, мої голубі кораблі… За…
-
Спливала хвилина за хвилиною, а ми нишком сиділи, звісивши ноги з карниза. Ні про що не думали, нічого не бажалось — просто смакували кожним ковтком повітря, який там, на озері, міг би стати останнім. Сон зморював мене. Я вже склепив повіки, коли це раптом Альфред заволав: — Кіме Михайловичу, утопленики! Він, наляканий, квапливо показував на воду. Од неї нас відділяло не більш як десять метрів. Лавина водоспаду пінилась і гриміла на протилежному боці океанарію. А тут коливалась, мов жива, синя,…
-
Праворуч, на тлі поплямованого хмарами неба, похмуро височів скелястий острів-вулкан. Кракатау! На планеті, мабуть, не знайдеться більш грізного вулкана, ніж цей. Майже століття тому він вибухнув. Пробуджувався Кракатау й раніше, але такого з ним ще не траплялося — острів розколовся навпіл, більша частина зруйнувалась. Від землетрусу та хвиль цунамі загинули тисячі людей, з лиця землі зникло безліч поселень. Гуркіт чули в Австралії, на Новій Гвінеї. І ще довго потім над планетою виснув попіл, випадаючи…
-
— Незабаром все це скінчиться, — спробував сказати цілком невимушено й безтурботно Риндін. — Ми йдемо вже на наших власних двигунах. Відчуваєте вібрацію? — Аякже! Скільки набрали? — Майже п’ять тисяч метрів на секунду, — відповів Риндін, глянувши на шкалу покажчика. — Ну, тихо! Мовчимо! Швидкість наростала. Яка все ж таки страшна річ це перевантаження! Якщо воно перевищить припустимі межі, то діятиме руйнуюче на нервову і серцево-судинну системи людини, на…
-
— Ви надто багато думаєте, — мовив Гай зніяковіло. — Я рідко коли дивлюсь телевізійні передачі, не ходжу на автомобільні гонки й не буваю в парках розваг. Певне, тому в мене досить часу для всяких божевільних думок. Ви бачили за містом рекламні щити довжиною в двісті футів? А ви знаєте, що колись вони були тільки двадцять футів? Тепер же автомобілі мчать так швидко, що реклами довелося подовжити, а то їх ніхто не зміг прочитати. — Ні, я цього не знав! — Монтег коротко засміявся. — А я знаю…
-
На просторій, з десятками колій, станції — сотні людей. Кого тут тільки немає! Невільники з усіх кінців Європи, підстаркуваті німецькі робітники, молоденькі солдати з підготовчих команд, підлітки з гітлерюгенду, навіть поважні домогосподарки у темному вбранні… Окремо, в самому центрі, насупроти розтрощеного бомбою вокзалу, під посиленою вартою працює команда в’язнів концтабору. Володя і Куц з важкими совковими лопатами в руках стоять на обочині і не поспішаючи кидають на носилки суху землю, змішану…
-
І ось цей день настав. Сашко згадав, що в інституті, коли вони з Женею Чекулаєвим прийшли по документи, їм сказали, що чекають їх назад після повної ліквідації злочинності. Але ж скільки тоді років виповниться Сашкові? Тридцять? А може, й цілих сорок. Буде вже не до навчання… Отож доведеться, мабуть, забути і про агрохімію, і про ґрунтознавство. Попереду тільки битва зі злочинцями. Учора секретар комітету комсомолу управління, ставлячи його на облік, казав, що карний розшук у міліції найбойовіший…
-
____________________ Савченко Віктор. НОЧІВЛЯ В КАРБОНІ Книга про подорож у далеке минуле планети Земля та дивовижні відкриття вчених. ____________________ Тендюк Леонід. ЕКСПЕДИЦІЯ «ГОНДВАНА» Експедиція «Гондвана» — 1 Науково-дослідне судно «Садко», інші експедиційні кораблі вирушають на пошуки затонулого материка Гондвана. Відважні дослідники потрапляють у загадкове підводне поселення, розташоване в глибинах океану, на схилах крутої Заячої гори. Про пригоди…
Популярные книги
Глава 1 Вопрос про охрану представителя рода Цинь у меня возник не просто так. До взрыва горы я намеревался воспользоваться их поддержкой, а теперь, если их нет на борту,…
Глава 1 — Мистер Гарсия, это специальный агент ФБР Мэллоун, — голос, усиленный мегафоном, звенел в голове. — Нам надо поговорить. Возьмите трубку. И тут же мерзко и…
Глава 1 Виллсон в панике носился по дому. Он хаотично хватал вещи, запихивал их в сумку, и как только заполнялась одна, хватал следующую. — Ой, да перекусите! Вкусно…
Глава 1 Тёплый осенний ветер гнал по широким дорожкам опавшую листву, помогая дворникам и развлекая гуляющую в парке детвору. Мальчишки и девчонки лет пяти с радостными…
Глава 1 Алиса прихватила с собой костюм для своего ненаглядного брата — меня. Так что перед тем, как покинуть блок Резановых в больнице, я отправился переодеваться. Григорий…
Глава 1 — Лялька, у нас будет скоро Егорушка, наследник твой. Я аж дар речи потерял. Сердце забилось часто-часто, в голове промелькнула тысяча мыслей сразу. Наследник?…
Глава 1 Багровый дворец, Нема Зела стоит у окна, неподвижная, будто высеченная из камня. Голые бронзовые плечи блестят на солнце. За стеклом горит багровое небо,…
Глава 1 — Знаешь, конфетка… — голос небритого громилы под стать его жуткой внешности, такой же грубый и тяжелый, — ты, похоже, как-то неправильно поняла ситуацию… Он…
Глава 1 Глава 1 Я активировал комлинк ещё до того, как Кетрин договорила. Но, ещё раньше, чем я успел выйти на связь с капитаном, корабль внезапно резко кинуло…
Глава 1 Перепалка между военными закончилась только тогда, когда в зал вкатили подносы с бутербродами и свежим кофе. Все присутствующие взяли негласную паузу и даже немного…
Газлайтер. Том 23 Глава 1 Невский замок, Невинск Олежек лежит в своей кроватке, греется в уютных одеяльцах и делает самое важное в жизни младенца…
Глава 1 Copyright © Распопов Д. В. Данная книга является художественным произведением, не пропагандирует и не призывает к употреблению наркотиков, алкоголя, сигарет,…
Глава 1 Я наблюдал за мародёрами из своего укрытия, и губы невольно растянулись в хищной улыбке. Забавно, как сильно всё изменилось — ещё недавно такие, как они, вызывали…
Глава 1 В четверг вечером я погрузил все свои вещи в машину Нарышкина, мы попрощались с дедом и двинули в «Китеж». Несмотря на то, что это был последний официальный день…