Книги из серии "Мазепа"

Лепкий Богдан
  • Такої ситуації вони не пам'ятали. Гетьман дуже вважав на товариські форми. Хоч як був іноді стурбований, а може, й лихий, а все ж таки зі старшинами чемно і ввічливо вітався. А тепер він перелетів через кімнату, як вітер, і тільки його сап'янці проскрипіли, аж здавалося, долівка під ногами застогнала. Що такого зчинилося на раді, що вивело старого гетьмана з рівноваги? І старшини стали перешіптуватися між собою. — Навіть у царя на обід не лишився! Це їх турбувало найгірше. Це був дійсно…

  • Меншиков притулив два пальці до уст: «Тс!» — і в гетьманській палаті зробилося тихо, хоч мак сій, ніби в казці про сплячу царівну. Хто де з прислуги стояв, там і до місця прилип. Царські люди дух затаїли в собі. Меншиков боявся, щоби котрий не гикнув. Дав рукою знак — і вони, не шураючи кріслами, встали, показав на двері, — на пальцях вийшли. Гетьманські старшини пішли їх слідом. На голову царя лилося крізь одно з вікон золоте київське сонце. Гетьман власною рукою засунув червону оксамитну занавісу,…

  • Цей ніби брав участь в офіцерській забаві, але в дійсності прошибав Войнаровського своїм зором. «Чого він приїхав? — питався самого себе світлійший. — Замість свого дядька? Це ж не одно. Виправдати? Коли Мазепа справді вмирає, то й виправдання не треба. Щось тут не те. Має він якісь затаєні гадки». А вголос питався, що коло гетьмана нового? Як народ, який настрій поміж козаками, чи не помітний вплив «возмутительних універсалів» шведського короля? Войнаровський відповів уважно й обережно,…

  • — Я? До України? — Вношу це з вашого вислову про її гетьмана. — Ви зле вносите, ексцеленціє Піпер. На Україну я тому радив іти, бо в Московщині ми були б виздихали дорешти. Хіба ви не знаєте, що цар велів зерно закопувати в землю, а траву й цілі села палив, щоб шведська армія проходила крізь пустиню. Хоч мені дійсно скучилося за жінками, то однак прошу не гадати собі, що я спішився до гарних українок, а міркую собі також, що й наш король так само не спішився до цікавого й дотепного…

Популярные книги

Глава 1 Обещание — Что там такое, Жанночка? — заинтересовавшись громко работающим телевизором, спросила Хризалида с кухни. — Ну, ты запретила мне поступать в академию,…

Глава 1 — Ты изгнан из рода, Алексей. И это моё окончательное решение, — заявил Александр Сергеевич Мечников. С этих слов и началось моё знакомство с отцом. Я оказался…

Глава 1. Опозоренная девица на княжеском балу — Ксенька, помни благодарность моей маменьки, во дворец едешь хоть и прислужницей, однако не каждая дворовая девка такой…

Глава 1 С разбором противников я явно поспешил. Чем ближе мы приближались к флоту противника, тем отчётливее на фоне бледно-голубого неба вырисовывались десятки чёрных…

Глава 1 — Кья! — раздался странный звук от енота, стоявшего на мелководье и прикрывшего лапами несуществующую грудь, когда Зефир подошел поторопить его. — Хорош придуриваться,…

Глава 1 В недрах пятиэтажки меня ждала тёплая еда и пылкие речи капитана Гаврилова. — Михаил Константинович, твою мать. Ты хоть понимаешь, что мог погибнуть? — прошипел…

Annotation Второй этап. Война Марионеток. Земля получила понятную цель, но путь к ней окажется весьма тернистым. Объединение или раскол? Победа или забвение? Егерю придётся…

Глава 1 Небо только начало светлеть, а наши лодки уже активно возили людей на другую сторону реки. Такого массового паломничества в дикие земли не было никогда. Все…

Глава 1 Потерянные — Дядька Василий… — Вадим смотрел на мужика. — Зачем? — Вас слишком мало, Вадим. Вы с отцом улетели, оставив нас тут сражаться, несмотря на все…

Annotation Он преследовал её со школьной скамьи. Каждый её вздох был под его контролем. Он загонял её в угол. И, казалось, он был наивысшем злом. Так считала Алексия,…

Глава 1 Получить за тролля шкатулку с золотом и еще одну с магическими кристаллами, было приятно. Тем более, что на такой бонус мы не рассчитывали и уже смирились с мыслью,…