З цими словами незнайомий потяг мене до світлиці й поставив позад себе в кутку, щоб нас обох не було видно за відчиненими дверима. Я дуже збентежився і злякався, як ви можете собі уявити, та ще більше я злякався, побачивши, що незнайомець і сам боїться. Він ухопився за руків'я свого кортика й напіввисунув лезо з піхов, ввесь час ковтаючи слину, ніби щось застрягло йому в горлянці. Нарешті до кімнати вступив капітан, грюкнувши дверима, і неоглядки попрямував до столу, де на нього чекав сніданок.…
Книги из серии "Компас: Подорожі. Пригоди. Фантастика"
Заблоцький Анатолій-
-
“Тантра” скинула бомбову спостережну станцію і знову ввійшла в ніч. Через шість годин станція-робот повідомила про склад повітря, температуру, тиск та інші умови на поверхні ґрунту. Все було нормальним для планети, за винятком підвищеної радіоактивності. — Страхітлива трагедія! — приглушено пробурмотів біолог експедиції Еон Тал, записуючи останні дані станції. — Вони вбили самі себе і всю свою планету! — Невже? — спитала Ніза, ховаючи набіглі сльози. — Жахливо! Адже іонізація зовсім не така сильна.…
-
На розі вулиці він побачив Гола, який нещодавно одружився з господинею заїзду, де став Незнайомий, і перевозив, коли зрідка випадала нагода, пасажирів з Айпінга до Сіддербріджа. Тепер він саме повертався звідти. Судячи з того, як Гол правував конем, він, очевидно, вже хильнув трохи в Сіддербріджі. — Як справи, Тедді? — гукнув він мимохідь. — У вас там якийсь чудернацький постоялець, — відповів Тедді. Гол зупинився. — Що таке? — спитав він. — Та якийсь там чудернацький пожилець зупинився…
-
— Ви просто марнуєте час, капітане, — похитав головою містер Блад. — Хоч там що, а «Сінко Льягас» ми збережемо для себе. — Хоч там що? — Широкі чорні брови Істерлінга полізли на його вузький лоб. — Таж ви не такі дурні, щоб вирушити до Європи, еге ж? Ну, що ж, тоді я перейду просто до діла. Я роблю вам одну пропозицію, якщо ви не хочете продати «Сінко Льягас». А саме: приєднуйтесь із цим кораблем до нашої «Бонавентури», до її ризикованих і щасливих пригод. — Він гучно зареготав з власного дотепу,…
-
— Завтра буде гарна погода, — сказав Марат. — Так, завтра буде гарна погода, — сказав чи то батько, чи брат Аї, що слідкував, як роботи вантажать якісь контейнери, а прожектор аж із верхньої частини корабля освітлював їм майданчик. — А ти чого не спиш? — Не хочеться, — сказав Марат. — Ви скоро відлітаєте? — Годин через три. — Ая зайнята? — Ні, вона не зайнята. Вона зсередині. І чи то батько, чи то брат сказав щось роботу, і робот відповів йому щось на знак згоди, зник в отворі стабілізатора,…
-
— Де, ненько? — Та в небі ж. Бо все тут, біля нас, або в нас самих… Поглянь під ноги, там ворушиться живе. Впаде роса, і в росинці блищить, сяє сонечко… — Ти мудрець, матусю. Філософ. Я зрозуміла тебе. Є древнє вчення, яке твердить, що мале й велике змикаються в колі часу, що людина несе в собі відображення Всесвіту. І хто хоче пізнати безконечність, той повинен пізнати себе… — Туманно для мене мовляєш, а все ж останні твої слова я збагнула. Як же пізнати світ, як не пізнаєш себе? Це все’дно,…
-
— Капітан далекого міжзоряного плавання Небреха. З подиву у мене замакітрилося в голові. Та я не розгубився. За усіма ознаками, переді мною стояв непідробний капітан Небреха. Але ж я теж капітан Небреха! Цю неймовірну крутиголовку слід було негайно розв’язати. — Звідки ви прилетіли? — спитав я його. — Звідки ви прилетіли? — спитав він мене. - Із Землі, - відповів я. - Із Землі, - відповів він. От вам це важко навіть збагнути, а нам ще важче було порозумітися! Ми говорили таким собі…
-
— Важко уявити, проте як чудово звучить — “невидиме сонце Тамаса”! — вигукнув Рер. — І планета-невидимка, населена такими ж істотами, як і ми, котрі намагаються проникнути в безодню нашого світу! — продзвенів із заднього ряду голос Іветти. — І цілі зоряні системи, галактики з мінус-гравітацією, негативними властивостями полів там, де вони в нас позитивні, і мертвою нерухомістю, де в нас рух. І взагалі все навпаки! — підхопила Айода, що зіперлася на м’який виступ бортового вікна. — До речі,…
-
Відливи стрімкі, щедрі. Оголюється кілометровий обшир сірого піщаного дна, раптом з’являються свічада озер, ковбані з водою, галявинки з водоростями, що безсило повисли на камінні, з-під ніг кидаються врозтіч кремезні прибережні краби, морські їжаки стискують голки і на очах вростають у пісок, риб’ячий дріб’язок копошиться в калюжах, великі черв’яки самі даються до рук — наживка, яку залюбки бере навага. Привілля. Коли було сонячно, перед нами щоразу поставав новий світ, волого сяючий, знадливий.…
-
І одразу пролунав пронизливий скрегіт гальм машини, без вагання метнулося услід за дівчам моє тіло, я відчув страшний короткий поштовх, і жовтий-жовтий м'яч зник десь у безодні… * * * Несила згадувати палату лікарні, довгі місяці очікування і впертої надії. Приходили товариші, щовечора відвідував незвично тихий Сорокін. А Тані я заборонив приходити. Зрештою всі крапки над «і» поставлено. Питання часу — чи встигне Куликов? Він перебудував роботу лабораторії і тепер поспішав втілити у химеричні…
-
Був похмурий осінній день. Напередодні пройшов нищ, лісова дорога була вкрита килимом мокрого жовто-червоного листя. Від лісу огорожі не було, і «Москвич» вільно в'їхав на територію бази. На березі озера, що підходив до лісу, автокран вантажив на самоскид великий чорний корч, схожий на закам'янілого спрута з обрубаними щупальцями. Осторонь лежало ще два, трохи менші корчі. Худорлявий чоловік з горбкуватим носом, одягнений в утеплену болоньєву куртку, насунувши на лоба капелюх, подавав кранівникові…
-
___________________ Купер Ф. Следопыт ___________________ Ларін М. Формула щастя Думки, психологія, спосіб життя людей майбутнього — ось ті запитання, на які в гіпотетичній формі намагається дати відповідь автор оповідань. ___________________ ППФ — 83 Традиційний щорічний збірник науково-фантастичних і пригодницьких творів радянських та зарубіжних письменників. ___________________ Тесленко О. “Корида” До нової книги молодого письменника…
-
Ніколою оволодівав то жах, то здивування. Якщо всі тут вмерли, то повинні ж залишитися хоч трупи тих, хто пережив інших. І потім, коли б усі втекли з корабля, то він не зміг би рухатися. Проте він рухається, значить машиніст, кочегари і рульовий на місці. Нікола зійшов у котельню, але й там нікого не було. У машинному відділенні теж нікого. Неначе пароплавом керувала невидима рука мерця. Нікола відчув, що в нього піднімається від жаху волосся. Не тямлячи себе від страху, він вийшов на палубу і…
-
— Я вам дуже вдячна, ви так багато для мене зробили. Вона відчула приємне тепло на голові, ніби хтось легенько куйовдив її волосся. — Поглянь униз, Віто! Під ними пропливали пасма гір, покриті туманом, виблискували стрічки річок, зеленіли поля. — Наче в казці, — прошепотіла дівчинка. — А в космос ви теж могли б отак полетіти? — Міг би, — відповів сигом. — А що ви можете ще незвичайного? Він посміхнувся і замислився. “Чому дорослим іноді так важко відповідати на наші запитання? Мабуть, тому,…
-
Швейцар тутешнього готелю, діставши від Альберта добрячі чайові, швидко повернув йому вже заповнений бланк. — Ні, ні. В номерах блощиці. Внизу нічний ресторан, гамірно. Я дам вам адресу. Розкішні, зі смаком умебльовані кімнати, ванна, гаряча вода. Але дорого, — додав він стишеним голосом. Альберт підняв свої чемодани. — Хлопчик вас проведе. Це трохи далекувато, за містом. Та наше місто маленьке, так що всюди близько, — тішився він своїм дотепом. — Ви мешкатимете в пансіонаті вдови Рачинської.…
-
— Якщо вони змогли дізнатись, хто ти насправді, то, мабуть, дізнались і про твою біографію — про місто, в якому ти народився, про все, що було між вами. Отже, їй треба було тебе побачити, щоб переконатись. — Я теж так думаю. Тепер щодо припущення Богдана: якщо Аспасія взяла на себе роль приманки, щоб розкрити тебе, то чи мала вона певність, що й ти її не впізнаєш? — Такої певності в неї не могло бути. Незважаючи на тривалий час, я не міг забути тієї події, обличчя жінки, яка штовхнула мене на злочин.…
-
Лось сперся ліктями на коліна і дивився на жар. Обличчя його в цю хвилину здавалося втомлене, лоб зморщився. Видно, він весь відпочивав од тривалого напруження волі. Кузьмін пішов по тютюн. Хохлов, кашлянувши, сказав: — Мстиславе Сергійовичу, а хіба вам самому не страшно? Лось перевів на нього очі, зігріті теплом од жару. — Ні, мені не страшно. Я певен, що сяду щасливо. А коли невдача — удар буде миттєвий і без болю. Страшно інше. Уявіть таке: мої розрахунки виявляться неправильні, я не потраплю…
-
— Іване Михайловичу, — отямився нарешті приголомшений вчений з телефонною трубкою в руках. — Що ж це? Наш ДУДІН зник? Невже утворилася?.. Негайно за ним. Тільки неодмінно візьміть з собою кінокамеру. Ні, це неймовірно: плазмова людина? Народження плазмової системи в образі? Треба простежити. За кожним кроком, за кожною дією. Йти слідом. Ми на порозі унікального експерименту… 2 Потрапити у вихідний на виставку в парку “Сокольники” було не просто. Біля входу до головного павільйону, прикрашеного…
Популярные книги
Глава 1. Пролог. Они шли на убой. Каждый раз. Никто из восьми наемников представление не имел, какое задание окажется последним. Однако психика человека (и не только!)…
Annotation Был банкир, да весь вышел. Вмешался в чужой конфликт и погиб, попав в начало семнадцатого века. Теперь я не денежный воротила, а мальчишка Андрей Белев, обязанный…
Глава 1 Начало Она лежала передо мной во всей своей прекрасной наготе. Изящные — идеальные! — изгибы тела нежились под лучами восходящего солнца, шелковистые белоснежные…
Глава 1 — Вы слышали адмирала! — рявкнул парень, — Приступаем! На поляне появился огромный сияющий разными узорами ярко-жёлтый круг, в котором начали появляться военные…
Владимир Поселягин Истребитель. Трилогия Истребитель – «Истребители»: Ленинград; 2014 ISBN 978-5-519-00217-5 Аннотация Школьник-выпускник…
Глава 1 Челнок закладывал очередной вираж, уходя от очередного залпа аварских истребителей. Надрывно пищала аварийная тревога, постоянно шли сообщения от искина. Уровень…
Глава 1 Стоило прозвучать гонгу, как германцы без подготовки атаковали. Двое из них были магами земли и, видимо, пока они шли, успели подготовить свои заклинания. С десяток…
Глава 1 К Лёхе тут же подоспели все остальные: Асакура, Ника, Юля. Рядом практически вырос из-под земли Йонир. Рик витал чуть слева. Моур остался у ног Макса. Одним…
Глава 1 - Что предлагаешь делать? – спросил высокопоставленный чиновник у своего приближенного. - Оставить всё как есть, мой господин, и постепенно подталкивать к нужным…
Глава 1 Остаток воскресенья я провёл с книгами и в медитации, занятиях с развитием ядра, в том числе с помощью золотого амулета. Вечером вышли с Катей погулять по парку…
Глава 1 Два Высших Грандмастера и я. Один против двоих. Оба меня явно недолюбливают. Забавная ситуация. Ратвер сидит на песке, упираясь руками в горячую поверхность.…
Annotation Монстров много не бывает!!! А вот разумных или безумных? Встречайте шестой том приключений Алексея Воронцова и его друзей! Пора приоткрыть завесу их грандиозных…
Глава 1 Дело не окончено Кабинет Татьяны Романовой Таня сидела в своём кабинете и просматривала ролик, который был переслан ей буквально через пять минут после…
Annotation Приключения мастера-целителя Алекса Рателя в столице продолжаются. Он еще пока не знает и не подозревает, что некоторые произнесенные даже походя слова, могут…