– Допоможіть мені! Допоможіть, благаю, бо я вже не знаю, до кого звертатися! – Вона раптом схлипнула і заховала обличчя в долонях. – Федоре, – підморгнув Ярослав Несторенкові. Той лише кивнув головою і бігцем подався до бармена. За хвилину вже повертався зі склянкою води. – Ось, випийте і заспокойтеся. Ми спробуємо допомогти. Але Барбара вже опанувала себе. – Дякую. Зі мною все гаразд. Не звертайте уваги, просто два минулих дні стали, напевне, найгіршими в моєму житті. В загальних рисах…
Книги из серии "Графіті"
Сорока Юрій В.-
-
Ґашпер таки спихає ґалерейниці свої каталоги, і ми йдемо на пиво. Сільві тягне нас до приятеля-художника, старого чеха-дисидента, але ще надто рано ходити в гості, й ми вирушаємо в культурний центр напроти. Зовні це старий напіврозвалений будинок, зусібіч оточений будівельними майданчиками, однак усередині тут справжня цитадель анархістських організацій, лівого мистецтва та просто алкоголіків. Ми знаходимо кав'ярню на другому поверсі, на дверях висить ксероксний відбиток із написом «вхід», а вже…
-
Чи навіть так: — Знаєш, — сказав би він, опускаючи очі на пляму на скатертині, — я часто думаю про той день. Ясна річ, тепер пізно шукати винних, але ми обоє з нею тоді були неправі. Я трохи розгубився, коли вона сказала, що зустріла іншу людину і хотіла б, щоб ми розійшлися. Насправді, я мав сказати їй ці слова і довго готувався до важкої розмови. Бо раніше все завжди було навпаки, я зраджував її і почувався винним, а вона пробачала й змушувала мене постійно пам’ятати про мою провину.…
-
Спочатку вони пили за знайомство. Потім почали співати, Гога запропонував повернутись на сцену. Раіса Соломоновна погодилась і, як була, в домашніх капцях полізла на естраду. За нею поліз Гога в її шкіряних ботфортах. У ботфортах і шовковій сорочці від армані він нагадував різночинця. Славік запустив мінусівку. Раіса Соломоновна повернулась до кримінальної тематики. Гога підспівував. Ботфорти виблискували в світлі софітів. Зайшовши до туалету, Санич знайшов Славіка. Тому було погано, він поливав…
-
Пізно вночі, коли всі в квартирі вже міцно спали, я писала листи. Мені дуже не хотілося обманювати батьків, і сумління гризло мене тим сильніше, чим більше вони старалися зробити все можливе і неможливе для залагодження моєї майбутної кар“єри, але з іншого боку не стригтися ж через це в черниці. Вітя, як і передбачала однокласниця, при ближчому знайомстві виявився не зовсім дебілом і навіть не настільки, як це виглядало у його першому листі. Він познайомив мене зі своїми рокерами, і ті запропонували…
-
А він: — Та не дмися, як миша на крупу, в мене для тебе анекдот свіжий є! — Ну, — кажу я без всякого захоплення. Вован — високий, худорлявий, трохи схожий на Шона Пенна, як каже мій брат Женька, крутий неформал, бо у свої двадцять вісім і далі носить довге волосся, джинси, кросівки і ті шорти. При цьому він одружений і має доньку, яка вже ось-ось до школи піде. Але бачите, неформал. He знаю, це добре чи погано? Але Женьці він подобається. Я вдягаюсь більш менш так само, лише стрижуся коротко,…
-
Коли я з <empha i >нею< empha i > познайомився, я одразу викреслив зі свого життя всі заперечення, всі заперечення заперечення і навіть заперечення заперечення заперечення. Мені було шістнадцять. Їй — двадцять два. Я закінчував школу, і в мене була така дивна, трохи нав’язлива ідея стати художником. Я ніколи не вмів працювати ані з олівцем, ані з фарбами. Але я вирішив, що своєю мазнею зможу висловити свій внутрішній бунт, показати цьому клятому світу, хто ж, врешті-решт, true, а хто…
-
<v><empha i >Ми діти матері приро-оди…< empha i >< v> < tanza> < poem> <empty-line > Що цікаво, ніколи не задумувався над змістом, але тепер, ковтаючи подвійні порції сучасного медіа, задумався… Що це означає? Гомофобство якесь. Тобто юнаки і пластуни — геї, а ми (ще і не відомо, хто — ми) — діти сонця і весни. А це ж бо як? Метафори? Епітети? Порівняння? Що б там не було, але голос належав надто нетверезій особі, можливо, навіть під наркотичним отруєнням,…
-
Перед собою на столі Женщена В Поліетиленовому Кульку тримає запліснявілу проскурку, з якої стримить тоненька невгасима церковна свічечка. Таке враження, що і звертається вона до цієї свічечки, коли говорить, хоч і дивиться на Божевільну Юру. Вогник свічки ледве жевріє у маслянистому повітрі, мерехтить від судомних зітхань Женщени В Поліетиленовому Кульку, але все одно тримається ґнотика. Божевільна Юра незмигно дивиться на жіночку, з терпінням високооплачуваного психіатра вислуховуючи історію про…
-
— Хто така Реона, котра пише тобі листи? Зокрема оцей лист, — запитує голос Валерії, а сама вона лежить горілиць на дні гірського струмка й очі її бачать крізь воду стелю своєї смерті — блакитне вересневе небо. — Лєрочко, яка Реона? Що сталося? — Грек трусить головою, навіть всім лицем, мов басет мордою, так, що перед очима Валерії аж заметалася, наче агонізуюча рибка в акваріумі, його сексапільна родимка. Валерія отямлюється і тепер вже буденно, хоч і вперто, простягує чоловікові…
-
— Можливо. Якщо хочете знати, особисто я був проти таких пересторог. Я інформований щодо можливостей сучасної техніки. Але, повірте мені, Лавре Станіславовичу, в деяких старомодних підходах є певна рація. Ми називаємо це «покрити Храм ззовні». Така у нас традиція безпеки. Традиція дуже давня і шанована. — Гаразд, — махнув рукою Лавр. — Покривайте собі, якщо ви вже все узгодили з шефом. Мені, я вам скажу, до клієнтських приколів не звикати. Ваші гроші — ваші правила. — От…
Популярные книги
Глава 1 Обещание — Что там такое, Жанночка? — заинтересовавшись громко работающим телевизором, спросила Хризалида с кухни. — Ну, ты запретила мне поступать в академию,…
Пролог На ходу застегнув молнию брюк, я помчала в кухню. Пока не глотну с утра кофе, не почувствую, что живу. Моя помощница кофеварка уже сама наполнила термокружку,…
Глава 1. Советник, Палач Империи и глава рода... Первое кольцо. Москва. Главная резиденция рода Лазаревых. Час спустя… Честно признаться…
Глава 1 — Ты изгнан из рода, Алексей. И это моё окончательное решение, — заявил Александр Сергеевич Мечников. С этих слов и началось моё знакомство с отцом. Я оказался…
Глава 1. Опозоренная девица на княжеском балу — Ксенька, помни благодарность моей маменьки, во дворец едешь хоть и прислужницей, однако не каждая дворовая девка такой…
Глава 1 С разбором противников я явно поспешил. Чем ближе мы приближались к флоту противника, тем отчётливее на фоне бледно-голубого неба вырисовывались десятки чёрных…
Глава 1 — Кья! — раздался странный звук от енота, стоявшего на мелководье и прикрывшего лапами несуществующую грудь, когда Зефир подошел поторопить его. — Хорош придуриваться,…
Глава 1 В недрах пятиэтажки меня ждала тёплая еда и пылкие речи капитана Гаврилова. — Михаил Константинович, твою мать. Ты хоть понимаешь, что мог погибнуть? — прошипел…
Annotation Второй этап. Война Марионеток. Земля получила понятную цель, но путь к ней окажется весьма тернистым. Объединение или раскол? Победа или забвение? Егерю придётся…
Глава 1 Небо только начало светлеть, а наши лодки уже активно возили людей на другую сторону реки. Такого массового паломничества в дикие земли не было никогда. Все…
Глава 1 Давай бояться вместе? В середине зала Тимофеевой дачи, на блюдце, стоящем прямо на ковре, горела свеча, от сквозняка огонек трепетал, и тени на стенах…
Глава 1 Потерянные — Дядька Василий… — Вадим смотрел на мужика. — Зачем? — Вас слишком мало, Вадим. Вы с отцом улетели, оставив нас тут сражаться, несмотря на все…
Annotation Он преследовал её со школьной скамьи. Каждый её вздох был под его контролем. Он загонял её в угол. И, казалось, он был наивысшем злом. Так считала Алексия,…
Глава 1 Получить за тролля шкатулку с золотом и еще одну с магическими кристаллами, было приятно. Тем более, что на такой бонус мы не рассчитывали и уже смирились с мыслью,…