Книги из серии "Бібліотечка пригод та наукової фантастики"

Рыбаков Анатолий Наумович
  • – Купался, – пробормотал Миша. – «Купался»! – повторила бабушка. – Он купался… Хорошо, мы с тобой дома поговорим. Она взвалила на него корзину с покупками, и они пошли с базара. Бабушка шла молча. От нее пахло луком, чесноком, чем-то жареным, вареным, как пахнет на кухне. «Что они со мной сделают?» – думал Миша, шагая рядом с бабушкой. Конечно, положение его неважное. Против него – бабушка и дядя Сеня. За него – дедушка и Полевой. А если Полевого нет дома? Остается один дедушка. А вдруг дедушка…

  • Гансен чемно подякував, згорнув листа і поклав його на стіл. Діксон дивився на кінчик своєї сигари. — Тепер перейдемо до нашого плану, містер Гансен. Ви вважаєте, що проникнути вночі в дослідну лабораторію зовсім неможливо? Гансен зітхнув, схрестив руки на грудях і відкинувся на спинку крісла. Гостре, трохи випнуте підборіддя, опущені вниз куточки рота надавали його обличчю холоднуватого, рішучого вигляду. — Так, — твердо відповів він, — це самогубство. Охорона настільки пильна, що навіть миша…

  • — Ви бачите, праворуч від кратера — борозна, з півдня на північ. Це — так звана Поперечна Альпійська Долина. Ширина її близько чотирьох кілометрів і довжина сто п’ятдесят кілометрів, — сказав Корвін. — Ця тріщина утворилася від удару великого космічного тіла об місячну поверхню. — Так, я бачу цю тріщину, — сказав Ігнатій Руф. — Тепер дивіться південніше. В поясі цирку Коперніка знаходиться система тріщин. Вони дрібні і звивисті, походження їх інше. Друга система тріщин, Триснекера, — на захід від…

  • Так, місячний камінь міг хвилювати, це Шорін розумів. Не розумів він іншого: чому іноді хвилювали звичайні дрібниці: краплі дощу на шибці, занесений вітром запах сирого осіннього листя, випадковий відблиск сонця на обледенілому карнизі. Шоріну здавалося, що наближається старість. Йому йшов сорок другий рік. Він не хотів думати, що це не старість, а віддана науці молодість владно пред’являє свої права. …Безшумно відчинились поліровані, з червоного дерева високі двері. З’явилася секретарка — у строгому…

  • Що було далі, Валентин пам’ятав погано. Відчувши, що йому ось-ось заб’є памороки, він величезним зусиллям волі одвів очі від кристала. Йому зразу полегшало. Незбагненна сила тягла його глянути на кристал ще раз — хоч мигцем! Але Валентин переборов себе. Відчував: ще один погляд — і він уже не зможе відірватися від магічного кристала. Нашвидкуруч загорнувши кристал, він поклав його в масивний металевий футляр, спочатку витягши звідти чималу модель Сонячної системи. Цю модель зробив і подарував йому…

  • — Я вам дуже вдячна, ви так багато для мене зробили. Вона відчула приємне тепло на голові, ніби хтось легенько куйовдив її волосся. — Поглянь униз, Віто! Під ними пропливали пасма гір, покриті туманом, виблискували стрічки річок, зеленіли поля. — Наче в казці, — прошепотіла дівчинка. — А в космос ви теж могли б отак полетіти? — Міг би, — відповів сигом. — А що ви можете ще незвичайного? Він посміхнувся і замислився. “Чому дорослим іноді так важко відповідати на наші запитання? Мабуть, тому,…

  • III. ВІЙНУ ОГОЛОШЕНО Усі спроби морального впливу на слона виявились марними, і Штром змушений був погодитись на рішучі заходи. В лісництво надіслали загін пожежників з паровими трубами. Пожежники, якими керувала поліція, підійшли до слона на відстань десять метрів, вишикувалися півколом і спрямували на величезну тварину сильні струмені води. Та слонові дуже сподобався душ. Він тільки повертався то одним, то другим боком, гучно відпирхуючись. Тоді з десяток пожежних труб, з’єднавши струмені в…

  • — А літаючі квіти? Навіть Сергій Андрійович каже, що не чув про такий образ… — Літаючі квіти — це цікаво для ботаніків, а я геолог, — Завів однієї: геолог, геолог. Сергій Андрійович теж геолог, а, дивись, які різнобічні його інтереси. Він захоплюється і археологією, і етнографією, і китайською медициною. А чи знаєш ти, про що він мріє? — Про що? — Провадити геологічні дослідження на Інших планетах. Бути геологом у складі першої космічної експедиції. Він навіть вірші складав про космічні польоти.…

  • — Цілком із вами згоден. До цього, власне, я й вів. Мені здається, що два шляхи мають привести нас до остаточного пізнання морських таємниць. Перший із них — це провадити за морськими мешканцями спостереження так само, як за лісовими тваринами, тобто тихо, притаївшись, не полохаючи їх і не порушуючи їхнього життя; щоб багато побачити, треба самому лишатися невидимим, непомітним — це правило відоме всім зоологам. Другий шлях, як ви самі вже, мабуть, здогадуєтесь, — це проникнення в океанічну безодню,…

Популярные книги

Пролог Старый Бирюк из-под насупленных бровей зыркнул на Леху с побратимом. Обряд Призыва — долгожданный переход из юнцов в мужчины — уж руку дней, как прошел. А их (лучших…

Глава 1 Кругом одни намеки Видимо, вот оно, то чувство, когда день начинается не с кофе, как выражаются на этой и подобных планетах, а с того, что встал не с той ноги.…

Глава 1 Анастасия Шелестова развернулась и ушла. А я стоял глядя ей вслед с хищной улыбкой. — Двуногий, ты чего застыл как соляной столб? — Фырк нервно топтался на моем…

Глава 1 Пётр Павлович Стремянников аккуратно расправил документы на столе гостиничного номера. Солнечный свет, пробивающийся сквозь тяжёлые зелёные шторы, создавал идеальное…

Annotation Приключения Андрея Прохорова продолжаются. Завершив в 1557 году блистательный и, в целом, импровизированный поход в земли Великой Порты он вновь отправляется…