Перед універмагом на майданчику, вимощенім білими квадратними плитами, відчувався подих гарячого дня: від плит пашіло сухим теплом, а відбите сонячне проміння примушувало мружитись. Я угледів Олю знадвору, за широким вікном: стояла перед полицями, закладеними головними уборами. Моя наречена була одягнена в блідо-голубий халат, світловолоса, її постать чітко вимальовувалась на тлі різнобарвного товару. Оля мене помітила, звелася навшпиньки, щоб краще бачити. Я помахав їй рукою і почав підніматися…
Книги из серии "Арсен Загайгора"
Тимчук Віктор-
-
На площадці перед ліфтом тихо. Подзвонив, у квартирі мелодійно теленькнуло і почувся заливчастий гавкіт. Відчинилися двері. Мені до ніг метнувся білий маленький песик, збуджено застрибав навколо, заскавулів. Я підвів голову й подивився на жінку, що стояла у дверях. – Я з міліції, – пояснив. – Інспектор карного розшуку Загайгора. – Заходьте, – Валентина Гнатівна поступилася, пропускаючи мене до напівтемного коридора. Переступив поріг і відчув, наче в коридорі є хтось третій – мигнула у присмерку…
-
– Ніби казав… – спроквола мовила. – Еге, солідний, в окулярах. Оце і все. – А який будинок? Скільки кімнат? – Із силікатної цегли, під цинковою бляхою, чотири кімнати, веранда, хлів, у дворі криниця, сім соток садиби. – А паркан? – додав я. – Паркан?.. Не казав Терентій. Я подумав, що за Ричком могли стежити аж із Казанівки і їхати з ним в одному автобусі. У цій події вирізьблювалась єдина чітка лінія: злочинець знав про прибуття своєї жертви. Отож, рішення пограбувати визріло у когось…
-
– Послухайте, шановна, – міцно стис її лікоть, і жінка глянула на мене невидющими очима. – Я з міліції. З міліції, – повторив, щоб дійшло до неї. – Ох, чоловіче, яке нещастя, яке нещастя… – бідкалась. – А в нього ж двоє діток, одне одного менше… То ви з міліції? – витерла кінчиком хустки сльози і з надією втупилась у мене. – З карного розшуку, капітан Загайгора. Де ж нам поговорити? – Я в цьому готелі, тридцять перша кімната. – Ходімо до вас. Мені не терпілося почати розмову, але стримався;…
Популярные книги
Пролог — Что это за тварь, ваше превосходительство? — с трудом перебираясь через завал дымящейся плоти, спросил барон Крид. Его боевая мантия была покрыта гарью и запекшейся…
Annotation Дом милый дом. Теперь я вернулся и все будет хорошо. Но увы, за два года много чего поменялось и не в лучшую сторону. Что ж пора значит применить на практике…
Глава 1 4 апреля 1841 года. Пятигорск. Наконец мы добрались до Пятигорска. И солнце ярче и трава зеленее, а воздух, мечта чахоточного больного. Отправил оружейников…
Глава 1 — Именно так, Данила Степанович, — продолжает Лыков насмешливо. — Думаю, вы переоценили себя и скоро поплатитесь за это. Ого, уже открытые угрозы за рамками…
Ночная гостья Снаружи лил дождь и раздавались раскаты грома. Молнии освещали пространство и даже плотные шторы не спасали от частых вспышек. — Крыша вполне может оказаться…
Глава 1 Немного высунувшись, получил в шлем десяток стрел и несколько выстрелов плазмы, затем сразу убрался обратно. Мохнатые находились в нескольких метрах от воронки…
Глава 1 — Это как понимать?! — громко возмутился Горбачев. — Где ваше руководство?! Мы официальная делегация Верховного Совета СССР, мы не подлежим никакому досмотру!…
Глава 1 Наступило время тяжкое для каждого Человека Виден уж закат Расы Человеческой, что не смогла остановить Врага во второй раз Ибо, сделано было ошибок…
Глава 1 В миле от седьмого Рубежа. Цветастая мантия мага-стихийника казалась неудобной и слишком яркой. Капитан Бридер гораздо больше привык к своему серому плащу, который…
Глава 1 Асакура дернулась к императору, но я её остановил. — Стой! — сказал я. — Что? — вскинула на меня глаза воительница. — Ты понимаешь, что он может натворить…
Глава 1 Выскочив из метро, я на ходу запускаю руку в рюкзак, зажатый подмышкой, в поисках трезвонящего телефона. Наверняка, мама. Знаю, что задержалась, но вырваться раньше…
Глава 1 После такого необычного знакомства с нашей дружной компанией, барон Прибытков стал намного сговорчивее. Дело пошло полегче. В итоге уже через час мы покинули «Щуку»,…
Глава 1 Давай бояться вместе? В середине зала Тимофеевой дачи, на блюдце, стоящем прямо на ковре, горела свеча, от сквозняка огонек трепетал, и тени на стенах…
Annotation Я первоклашка, и во мне наномашины. Чего вы ещё ждали? Осознав себя ещё в животе матери, я понял, вот он шанс! Рождаемся, в годик сдаём бакалавра, в пять…