Аннотация

                                         Ольга  Кобилянська                                                       ЮДА                                                        * * * В Карпатах. Дома, себто в своїй малій хлопській хатці, лишив він в одній половині хору жінку, в другій свою молоду невістку з малим унуком. Його одинокий син пішов на війну, і йому треба про все дбати. Це тяжко. Він сам має слабі ноги, а гори вимагають молодших сил. Але він ходить всюди сам. Ах, господи, як це все сталось! Пекло, що аж ледве гори не ревуть. Тиша гір і лісів чує, чого ніколи не чула. Грім гармат, вистріли поодиноко і гуртом. Часто відбивається від стін, не­мов призивання на поміч. А як прийдеш туди - тихо, або ті­льки булькоче потік там в долині, або налякана вивірка спи­нається по сосновім пні скоро, як блискавка, або самі гори не­мов зворушені, якби це не їх діло було шуміти, снити і колиха­тися. Він виходить частіше. Часто ранком і ввечері, а як коли то і в ніч. Як вимагає того хата або маржина його сина. Там поза горами є торговиця, де він ку...

Отзывы

Юда

Популярные книги

Глава 1 (Где-то под Смоленском, штаб объединённой армии Российской Империи) Император быстрым шагом вошёл в зал для совещаний. По дороге к своему креслу он окинул…

Annotation Был банкир, да весь вышел. Вмешался в чужой конфликт и погиб, попав в начало семнадцатого века. Теперь я не денежный воротила, а мальчишка Андрей Белев, обязанный…

Глава 1 Я наблюдал за мародёрами из своего укрытия, и губы невольно растянулись в хищной улыбке. Забавно, как сильно всё изменилось — ещё недавно такие, как они, вызывали…

Глава 1 Перепалка между военными закончилась только тогда, когда в зал вкатили подносы с бутербродами и свежим кофе. Все присутствующие взяли негласную паузу и даже немного…

Глава 1 (Ахтунг! Глава не прошла корректора!) Амерская Империя… Зал Совета… Сбор совета кланов должен был произойти позже, к намеченному числу, где каждый бы выступил…

Глава 1 В богатого обставленном кабинете уже давно не было так пусто. Хозяин не появлялся здесь больше тринадцати лет. Покрылось пылью кресло-качалка, сделанное одним…

– Слава богу, очнулся! – радостно выдохнул граф, входя в комнату. Увидев его сияющую физиономию, Руслан только едва заметно усмехнулся и, с грехом пополам повернув голову,…