Аннотация

Я чув цю історію вночі, під тихий шелест літнього дощу. Ми сиділи на критій веранді станції Зелений Гай, що стоїть на 1088 кілометрі автостради Москва — Сімферополь, і розмовляли про найнезначніші речі, про які звичайно говорять подорожні, малознайомі люди. За нашим столиком було четверо: літній агроном, який чекав машину з колгоспу, молодий чорнявий чоловік з блідим обличчям, дебелий брюнет, що відстав від харківського автобуса й ночував у Зеленім Гаю, і я. Троє з нас уже повечеряли тим, що знайшлося в місцевому ресторані, і тепер поволі курили, а дебелий брюнет, плямкаючи, їв кавун. Він їв його чомусь з допомогою виделки, щохвилини давився кісточками і плювався, навіть не затуляючись. Раптом погасло світло. Офіціантки принесли стеаринові свічки, поставлені в склянки з перловою крупою, але від них не посвітлішало. Ніч була темна, без єдиної зірки. Дощ спроквола шарудів по даху, в басейні, розташованому в центрі двору, на асфальтових доріжках, і хоч він йшов уже тривалий час, повітря не свіжішало, було душно і якось ніби тісно. — Немов ватяною ковдрою тебе накрили, — пробурмотів брюнет і почав вимагати книгу скарг, щоб записати в неї про непорядки з освітленням.

Отзывы

Учитель

Популярные книги

Глава 1 Боль… Человек сталкивается с ней постоянно. Иногда яркая, как пролетающий мимо спортивный автомобиль. Ты не успеваешь заметить, что это было. В сознании остаётся…

Глава 1 Черномор стоял на возвышенности, смотрел вдаль и мотал головой. Он видел, насколько спокойно Булатов направился к этой пирамиде, но ситуация всё равно совершенно…

Глава 1 Тимофея почему-то в раздевалке не оказалось. Придя туда, я обнаружил только остальных участников, которые собирались с духом и готовились морально. Внутри помещения…