Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим

Багмут Іван Адріанович
  • 0

Аннотация

  Може, декому видасться дивним, що кіт узявся за літературу, але це цілком зрозуміло. Річ у тім, що котові випадає бути свідком таких моментів у житті людини, які сховані від суспільства — кіт чує розмови, що точаться в родині, бачить, що роблять люди, коли їх ніхто не бачить. Словом, я перебуваю в таких умовах, в яких не може бути жоден письменник, і можу писати про те, що справді бачив і чув, не домислюючи і не вигадуючи, як то змушений робити письменник-людина.     Взявся я за перо ще й тому, що деякі вчинки людей дивують мене. Я хотів поділитися з людьми враженнями від їхнього життя, щоб вони поглянули на себе, так би мовити, збоку, бо ж збоку краще видно і достойності, і хиби.     На жаль, письменник, який редагував мій рукопис, дещо викреслив з того, що було написано цікавого про людину... Щоб ні в кого не лишилося сумніву, що все це дійсно написав я сам, розповім, як я навчився писати. Не така це вже складна штука.     Треба взяти в лапку олівця і вивести першу літеру, потім другу, третю і, коли вийде слово, трохи відступити і таким самим способом написати друге слово, а, закінчивши фразу, поставити крапку. Якщо якесь написане слово мені не подобалось, я злизував його язиком. Для мене це було значно зручніше, ніж перекреслювати. Тому я перейшов на чорнило і ручку, бо злизати чорнила легше, ніж олівець.     При писанні багато важить положення хвоста. Ні в якому разі не слід ним махати. Хвіст повинен лежати на столі, це створює необхідний упор для всього тіла. Інакше літери виходять не такі гарні, а інколи бувають просто нерозбірливими.     Може, дехто гадає, що мені легше друкувати на машинці, та це не так. Я не зміг навчитися друкувати на машинці. Як тільки я натискував на клавіш, зразу вистрибував важіль з літерою, і, хоч я знав, що це важіль, мені щоразу здавалося, ніби це миша, і я кидався на літеру, хапаючи її кігтями. Від цього псувалася машинка, а також мої стосунки з її господарем, а головне — друкування посувалося страшенно повільно, бо думка уривалась, натхнення зникало, і я довгенько сидів, щоб знову повернувся робочий настрій. Л а п ч е н к о

Отзывы

Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим

Популярные книги

Annotation – Сударыня, ваш сын – один из сильнейших телепатов в Русском Царстве. Он должен служить стране. Мы забираем его в кадетский корпус-лицей имени государя. Подпишите…

Глава 1 Отряд черных плащей, вывалившийся на поляну, был небольшой, максимум человек десять. Но даже так раненым Милажене и Леопольду пришлось постараться, прежде чем…

Глава 1 Я тут же просканировал себя на предмет чужого влияния, мало ли, в конце концов меня лечил Локи, кто знает, что этот северянин увидел, всё-таки бог магии, но ничего…

Глава 1 Приближающуюся ночь разбили лучи прожекторов. Все силы родовой дружины, не задействованные в текущем патрулировании, стягивались в Горынино. Посёлок я решил сделать…

Annotation Я - Легенда! Так меня называют боевые товарищи. Точнее, называли раньше. Я был поистине легендарным снайпером, пока не ослеп. Медицина в нашем мире оказалась…

Арина Арская Измена. Право на любовь Глава 1. Вита, трагедии не случилось — Какого черта? — шепчу я, но громкая музыка заглушает мое недоумение. Я вижу голые крепкие…

Глава 1 Красота! Стою на стене, впереди стена, позади… Позади просто горы камня, но их постепенно вывозят мои грузовики. Можно было бы остановить работы, но сегодня…

Глава 1 Половцы не дремлют! Цикл Орловское Княжество (том 2) Древесный Маг Орловского княжества. Дело ратное Скачем! Держусь за Дарью, кое–как поместившись…